Якщо любов до образу в голові можна назвати любов’ю. Адже ви не бачили вашу «другу половинку» в реальному житті, тільки за фотографіями або відео (спілкування через скайп). Ви не відчували його запаху, ви не знаєте всіх його звичок. Так, ви можете чути його, бачити його, спілкуватися з ним і з цього у вас в голові збирається образ і ми відчуваємо симпатію до цього образу, а потім ми просто нав’язуємо собі цей образ як ідеал, починаємо любити його. А що буде при зустрічі? Адже будь-яка дрібниця може розчарувати. А раптом вам буде комфортно з ним? Не дивлячись на привабливість спілкування. І що тоді? Вже не любов? А чи була вона? Той образ просто зруйнується. Ну, це особисто моя позиція.
Думаю, що може існувати. Може, звичайно, любов — це сильно сказано. Але у мене подруга познайомилася з молодою людиною в соціальній мережі, так довго спілкувалися. Проста листування незабаром переросла у щось більше. Тепер вони одружені, щасливі разом, виховують доньку.
Якщо любов до образу в голові можна назвати любов’ю. Адже ви не бачили вашу «другу половинку» в реальному житті, тільки за фотографіями або відео (спілкування через скайп). Ви не відчували його запаху, ви не знаєте всіх його звичок. Так, ви можете чути його, бачити його, спілкуватися з ним і з цього у вас в голові збирається образ і ми відчуваємо симпатію до цього образу, а потім ми просто нав’язуємо собі цей образ як ідеал, починаємо любити його. А що буде при зустрічі? Адже будь-яка дрібниця може розчарувати. А раптом вам буде комфортно з ним? Не дивлячись на привабливість спілкування. І що тоді? Вже не любов? А чи була вона? Той образ просто зруйнується. Ну, це особисто моя позиція.
Думаю, що може існувати. Може, звичайно, любов — це сильно сказано. Але у мене подруга познайомилася з молодою людиною в соціальній мережі, так довго спілкувалися. Проста листування незабаром переросла у щось більше. Тепер вони одружені, щасливі разом, виховують доньку.