Своє минуле не стільки треба змінювати, скільки просто прийняти її як доконаний факт. не треба мучити себе докорами сумління за неправильні вчинки,мучити жалями про втрачені можливості. Треба витягти з того, що сталося уроки і рухатися далі. Треба виявляти і до собі терпіння і розуміння. ми ж недосконалі і маємо право на помилки. Адже так ми і живемо методом проб і помилок, вдосконалюємося і змінюємося. А минуле змінити не можна змінюючись самому. На тонкому плані все одно. І навіть, повернувшись у минуле, проживши подумки ті моменти, які хотілося б змінити, ми змінюємо наше минуле. В цьому, напевно, і суть щирого покаяння
Я б дуже хотіла …Одного разу я образила дорогої мені людини.Дуже. Я хотіла попрохати пробачення,але вважала, що все владнається ,що у мене є час і плюс моя гординя…А потім цієї людини не стало…Пройшло вже 14 років а я не можу до сих себе пробачити …мені сняться сни, де я намагаюся зробити щось змінити.Але всі вони закінчуються однаково.Я залишаюся ні з чим. часто прокидаюся в сльозах…Важко жити з цим
Я не можу себе пробачити і терзаю себе. Мені хотілося б повернутися і сказати те,що я повинна була сказати ….і сказати, як сильно я її люблю…Зараз у мене своя сім’я, діти … і я щаслива..але мій думки і сни про це з регулярною періодичністю возращаются.І Я знову повертаюся в пекло.Як пробачити себе?Як би я хотіла повернутися і все змінити.Хоча б на мить.мені здається, я б встигла. вона б зрозуміла……
До певного моменту я про що шкодувала у своєму житті, та й зараз є дещо, що я б була не проти змінити. Але потім згадую про своїй маленькій донечці, і думаю: от якби я щось змінила у своєму минулому, її могло б не бути… Тому моя відповідь така: не хочу нічого міняти в своєму минулому. Я рада тому, що є: що живі мої рідні, що я вийшла заміж за того, кого хотіла, що в мене чудова маленька донечка… чого ще треба?)))
Думаю, що нічого б з того, що сталося не захотіла міняти. Кожен досвід, позитивний чи негативний — приніс свої плоди. Завдяки чому я стала сильнішою, і самодостаточнее, а якісь події навчили жити яскравою, наповненою емоціями життям. Тобто, якби не минуле, зараз би я не стала тією, яка зараз — в сьогоденні, а саме такою я подобаюся собі та іншим більше)
Мені здається кожна людина, що хотів би змінити у своєму житті. Я б особисто хотіла б дещо измнить в особистому житті, а саме прийняти певні рішення, які були б більш перспективні для моєї сім’ї.
А з іншого боку, у чому сенс щось міняти? Все одно, що визначено, те і буде, як у прислів’ї:»Знав би, де впадеш, там би соломи підстелив!» А взагалі людина повинна бути мудрий, щоб не робити помилок, які потім потрібно буде виправляти.
Я би дуже, ну просто дуже хотіла змінити своє життя,але боюся, що навіть якщо б була така можливість, то знову «наставала б на ті ж граблі». Адже щоб кардинально змінити життя, прожити його по-іншому, треба змінити себе на 180 градусів, а це, напевно, неможливо.
Так, часом подібна думка відвідує мою черепну коробку.
Але так як це неможливо, залишається мріяти і сподіватися, що після закінчення земного шляху, я проживу нове життя в образі якого-небудь з котячих. У цих обставинах, думаю, буду задоволена собою в повній мірі.
Так, дуже-дуже багато… Часто думаю, як би я все робила інакше, якби мені знову було 16 чи 18 років. Але — з моїм нинішнім характером і знаннями, якби я повернулася туди такою ж, якою була, то все б повторилося. А повторення свого життя я категорично не хочу.
Своє минуле не стільки треба змінювати, скільки просто прийняти її як доконаний факт. не треба мучити себе докорами сумління за неправильні вчинки,мучити жалями про втрачені можливості. Треба витягти з того, що сталося уроки і рухатися далі. Треба виявляти і до собі терпіння і розуміння. ми ж недосконалі і маємо право на помилки. Адже так ми і живемо методом проб і помилок, вдосконалюємося і змінюємося. А минуле змінити не можна змінюючись самому. На тонкому плані все одно. І навіть, повернувшись у минуле, проживши подумки ті моменти, які хотілося б змінити, ми змінюємо наше минуле. В цьому, напевно, і суть щирого покаяння
Я б дуже хотіла …Одного разу я образила дорогої мені людини.Дуже. Я хотіла попрохати пробачення,але вважала, що все владнається ,що у мене є час і плюс моя гординя…А потім цієї людини не стало…Пройшло вже 14 років а я не можу до сих себе пробачити …мені сняться сни, де я намагаюся зробити щось змінити.Але всі вони закінчуються однаково.Я залишаюся ні з чим. часто прокидаюся в сльозах…Важко жити з цим
Я не можу себе пробачити і терзаю себе. Мені хотілося б повернутися і сказати те,що я повинна була сказати ….і сказати, як сильно я її люблю…Зараз у мене своя сім’я, діти … і я щаслива..але мій думки і сни про це з регулярною періодичністю возращаются.І Я знову повертаюся в пекло.Як пробачити себе?Як би я хотіла повернутися і все змінити.Хоча б на мить.мені здається, я б встигла. вона б зрозуміла……
До певного моменту я про що шкодувала у своєму житті, та й зараз є дещо, що я б була не проти змінити. Але потім згадую про своїй маленькій донечці, і думаю: от якби я щось змінила у своєму минулому, її могло б не бути… Тому моя відповідь така: не хочу нічого міняти в своєму минулому. Я рада тому, що є: що живі мої рідні, що я вийшла заміж за того, кого хотіла, що в мене чудова маленька донечка… чого ще треба?)))
Думаю, що нічого б з того, що сталося не захотіла міняти. Кожен досвід, позитивний чи негативний — приніс свої плоди. Завдяки чому я стала сильнішою, і самодостаточнее, а якісь події навчили жити яскравою, наповненою емоціями життям. Тобто, якби не минуле, зараз би я не стала тією, яка зараз — в сьогоденні, а саме такою я подобаюся собі та іншим більше)
Мені здається кожна людина, що хотів би змінити у своєму житті. Я б особисто хотіла б дещо измнить в особистому житті, а саме прийняти певні рішення, які були б більш перспективні для моєї сім’ї.
А з іншого боку, у чому сенс щось міняти? Все одно, що визначено, те і буде, як у прислів’ї:»Знав би, де впадеш, там би соломи підстелив!» А взагалі людина повинна бути мудрий, щоб не робити помилок, які потім потрібно буде виправляти.
Я би дуже, ну просто дуже хотіла змінити своє життя,але боюся, що навіть якщо б була така можливість, то знову «наставала б на ті ж граблі». Адже щоб кардинально змінити життя, прожити його по-іншому, треба змінити себе на 180 градусів, а це, напевно, неможливо.
Так, часом подібна думка відвідує мою черепну коробку.
Але так як це неможливо, залишається мріяти і сподіватися, що після закінчення земного шляху, я проживу нове життя в образі якого-небудь з котячих. У цих обставинах, думаю, буду задоволена собою в повній мірі.
Так, дуже-дуже багато… Часто думаю, як би я все робила інакше, якби мені знову було 16 чи 18 років. Але — з моїм нинішнім характером і знаннями, якби я повернулася туди такою ж, якою була, то все б повторилося. А повторення свого життя я категорично не хочу.