Емоції бувають, коли щось дуже сильно вплинуло на самопочуття, настрій. Різні події викликають сміх, то сльози, печаль і радість, смуток і веселість. Всі один до одного намагаються добре ставитися, але іноді залишається не висловленим, не вислуханим. І кожний раз не вистачає часу, терпіння, волі, уваги, ласки і турботи. Переживши перші емоції, іноді за ними залишаються присмак то гіркоти, смутку, якщо нас не цілком розуміють, якщо надходять, не рахуючись з звичками, настроєм. І тоді якщо щось завдає образу і гіркоту, швидко проходить, але переживання зберігаються, вони іноді бувають дуже грубокими, на одні переживання накладаються інші. Тому так важливо навчитися не звертати уваги на те, що робить нещасним, навчитися бути веселим і сприймати все з посмішкою і радістю, вдячністю, і кожна подія нехай буде яскравим, незабутнім. Частіше сміятися і звертати увагу на інших людей, як вони живуть, як вони зустрічають радість і горе. Тоді те, що було порушено щось глибоко всередині, «заростає», перекрываясь хорошими емоціями, іншими емоціями, коли ніколи хворіти, сумувати, жаліти і виправдовуватися, що колись сумувати і для цих почуттів немає місця. А біль завжди залишається всередині, тиха і світла, якщо щось сильно вплинуло на життя. Але життя йде і з пам’яті стирається те, що боліло «гостро», притупляючи її, непомітно, день за днем. І так життя тече. Побільше кожному гарних подій, емоцій, радісних моментів.
Мені, наприклад, часто доводилося чути, як батьки деяких дітей стверджують, що бити дитину не можна, що це велика психологічна травма, що дитина запам’ятає, дитини це ранить. Я в дитинстві була не дитиною, а ураганом, так і по м’якому місцю мені прилітало часто, не всі покарання я вважала заслуженими, але в підсумку зараз не можу згадати жодної такої ситуації, взагалі не емоцій, не слідів від цих емоцій у мене не залишилося. Так що, напевно, все залежить від кожної окремої людини, його психотипу — у кого-то емоційна травма або сплеск залишає сліди, а в іншого проходить безслідно.
Емоції бувають, коли щось дуже сильно вплинуло на самопочуття, настрій. Різні події викликають сміх, то сльози, печаль і радість, смуток і веселість. Всі один до одного намагаються добре ставитися, але іноді залишається не висловленим, не вислуханим. І кожний раз не вистачає часу, терпіння, волі, уваги, ласки і турботи. Переживши перші емоції, іноді за ними залишаються присмак то гіркоти, смутку, якщо нас не цілком розуміють, якщо надходять, не рахуючись з звичками, настроєм. І тоді якщо щось завдає образу і гіркоту, швидко проходить, але переживання зберігаються, вони іноді бувають дуже грубокими, на одні переживання накладаються інші. Тому так важливо навчитися не звертати уваги на те, що робить нещасним, навчитися бути веселим і сприймати все з посмішкою і радістю, вдячністю, і кожна подія нехай буде яскравим, незабутнім. Частіше сміятися і звертати увагу на інших людей, як вони живуть, як вони зустрічають радість і горе. Тоді те, що було порушено щось глибоко всередині, «заростає», перекрываясь хорошими емоціями, іншими емоціями, коли ніколи хворіти, сумувати, жаліти і виправдовуватися, що колись сумувати і для цих почуттів немає місця. А біль завжди залишається всередині, тиха і світла, якщо щось сильно вплинуло на життя. Але життя йде і з пам’яті стирається те, що боліло «гостро», притупляючи її, непомітно, день за днем. І так життя тече. Побільше кожному гарних подій, емоцій, радісних моментів.
Не обов’язково.
Мені, наприклад, часто доводилося чути, як батьки деяких дітей стверджують, що бити дитину не можна, що це велика психологічна травма, що дитина запам’ятає, дитини це ранить. Я в дитинстві була не дитиною, а ураганом, так і по м’якому місцю мені прилітало часто, не всі покарання я вважала заслуженими, але в підсумку зараз не можу згадати жодної такої ситуації, взагалі не емоцій, не слідів від цих емоцій у мене не залишилося. Так що, напевно, все залежить від кожної окремої людини, його психотипу — у кого-то емоційна травма або сплеск залишає сліди, а в іншого проходить безслідно.