Іван Бунін не зміг прийняти Жовтневу революцію. По-перше він завжди негативно і з жахом ставився до воєн і насильства. По-друге він був високо моральною людиною і хотів, щоб духовна моральність піднялася в Росії на належний рівень, а видовище революційних «п’яних, безграмотних і тупих комісарів» вплинуло на нього дуже негативно. Бунін вирішив що Росії прийшов кінець — культура руйнується, скрізь гнів, руйнування і кров, і його тонка внутрішня організація цього не винесла. Єдиним виходом для нього стала еміграція, втечу туди, де, як йому здавалося, духовність ще жива. Про його враження від революції можна прочитати в «Окоянных днями», збірнику есе з промовистою назвою.