Хм…якщо у дорослої людини слабка психіка і він любить дивитися дитячі мультики, то думаю ніякого глобального зміни в його голові не буде. Ну, дивлячись звичайно які саме мультфільми, якщо які-небудь заборонені для загального показу (або обмеженого), то вони можуть вплинути, причому не в кращу сторону, не тільки на слабку психіку дорослої людини, але й навіть на нормальну.
А так, багато батьків наприклад ходять з своїми дітьми в кінотеатри на мультфільми і часто самі одержують від них задоволення (згадують дитинство). Тому ці два поняття «слабка психіка» і «мультфільм» не мають великою залежністю.
Я б не назвав сучасні російські мультики мультиками для дітей. Надто там гумор для дітей незрозумілий в деякі моменти.
Дивився реально дитячі мультики аніме Di Gi Charat Panyo Panyo. Незважаючи на те, що цей серіал є по суті приквелом до оригінальних серій, в ньому немає тієї жорстокості, яку виявляли один до одного герої оригінальних серій, зате присутні пісеньки і гумор рідко піднімається до рівня, здатного розсмішити дорослої людини, так як жарти повторюються раз за разом. І так — у всіх кодомо-аніме. Так що важко дивитися ці мультики.
А на психіку такі мультики діють гнітюче, так як витрачають увагу на негідні речі. І розумієш це тільки після перегляду, а не під час, коли чекаєш хороших жартів (які так і не з’являються).
Ой я дуже люблю ходити з сином в кінотеатр на мультики..))))))) Відчуваєш себе дитиною без дорослих проблем..)))))) Ось і виходить, що відпочинок, релаксація..)))) Насмеешься від душі, ну я ще й поплакати можу звичайно на мультиках, правда..)) в сумні моменти так сильно йду в мультик..)))
Хм…якщо у дорослої людини слабка психіка і він любить дивитися дитячі мультики, то думаю ніякого глобального зміни в його голові не буде. Ну, дивлячись звичайно які саме мультфільми, якщо які-небудь заборонені для загального показу (або обмеженого), то вони можуть вплинути, причому не в кращу сторону, не тільки на слабку психіку дорослої людини, але й навіть на нормальну.
А так, багато батьків наприклад ходять з своїми дітьми в кінотеатри на мультфільми і часто самі одержують від них задоволення (згадують дитинство). Тому ці два поняття «слабка психіка» і «мультфільм» не мають великою залежністю.
Я б не назвав сучасні російські мультики мультиками для дітей. Надто там гумор для дітей незрозумілий в деякі моменти.
Дивився реально дитячі мультики аніме Di Gi Charat Panyo Panyo. Незважаючи на те, що цей серіал є по суті приквелом до оригінальних серій, в ньому немає тієї жорстокості, яку виявляли один до одного герої оригінальних серій, зате присутні пісеньки і гумор рідко піднімається до рівня, здатного розсмішити дорослої людини, так як жарти повторюються раз за разом. І так — у всіх кодомо-аніме. Так що важко дивитися ці мультики.
А на психіку такі мультики діють гнітюче, так як витрачають увагу на негідні речі. І розумієш це тільки після перегляду, а не під час, коли чекаєш хороших жартів (які так і не з’являються).
Ой я дуже люблю ходити з сином в кінотеатр на мультики..))))))) Відчуваєш себе дитиною без дорослих проблем..)))))) Ось і виходить, що відпочинок, релаксація..)))) Насмеешься від душі, ну я ще й поплакати можу звичайно на мультиках, правда..)) в сумні моменти так сильно йду в мультик..)))
Ніколи не думала, що може вплинути! Але впасти в дитинство — цілком можливо
Ностальгічно. Іноді впадаємо в дитинство.