Це крик жаху римських аристократів пронісся через століття. І став синонімом щось зовсім жахливого і невідворотного.
Третій століття до нашої ери. Карфагенський полководець пройшов через «непрохідні» Альпи і розгромив всі війська, які йому намагався протиставити Рим. Найстрашніша трагедія сталася при Канах, де Ганнібал практично вирізав усе військо Риму, після чого Римська імперія стала зовсім беззахисна.
Але досі не дуже зрозумілих причин (різні версії), підійшовши до воріт Риму він не почав його штурмувати. Цим дав час Риму отямитися від шоку.
Далі був Сципіон, (син того Сципіона, якого Ганнібал розгромив при Канах), і цей молодий полководець для початку придумав виснажливу партизанську війну проти карфагенян, а дещо згодом висадився на африканському узбережжі і в підсумку розгромив Ганнібала і взяв Карфаген.
Ганнібал ще багато років бігав від римських переслідувачів по всьому Африканському узбережжю, але врешті-решт покінчив життя самогубством.
Залишимо в спокої, славного предка, не менш славетного Олександра Сергійовича Пушкіна, а так само доктора психилогии і людоїдства, Ганнібала Лектора.
Народився Ганнібал в 246 році до нашої ери, в сім’ї карфагенського аристократа Гамількара Барка, ярого супротивника Риму, неодноразово воював з ним. Ледь синові виповнилося дев’ять років, Гамількар привів його в храм і змусив дати клятву — все своє життя присвятити боротьбі з Римом. Хлопчик охоче поклявся, і клятву сю, так до кінця життя і не порушив. Причому, завдав Риму стільки поразок, скільки не робив ніхто і ніколи.
Доля його дивним чином нагадує долю Наполеона, а точніше навпаки — Наполеон його нагадує — він виграв всі битви і програв лише одну-єдину — останню.
З юних років в Ганнібалі проявився полководницький талант і він користувався незаперечним авторитетів своїх воїнів, а в підпорядкуванні у нього були тільки найманці воювали за винагороду і над всілякими ідеями захисту Батьківщини вони реготали до кліків в животі.
Одразу ж Ганнібал зрозумів, що найбільшої шкоди римлянам можна нанести не війнами на периферії за зони впливу, а ввійшовши в саму Італію, що він і зробив майстерням і витонченим ходом звалившись на римлян прямо з Альп.
І тут з’ясувалася дивовижна річ — найкраща армія світу, згодом підкорила світ, не може битися з Ганнібалом і терпить одну ганебну поразку за іншим. Найрозумніші римські полководці, брали на озброєння тактику Кутузова — маячити поруч, але в бій не вступати. Але таких Сенат швидко прибирав, і посилав енергійних, а потім підраховував чергові втрати.
Піком італійського походу було страшної поразки, переважаючих сил, римської армії під Каннами — сімдесятитисячна армія була майже повністю знищена в результаті повного оточення. Цю битву досі вивчають у всіх військових закладах світу.
Чому Ганнібал, після десяти років знущань над римською армією, пішов, до цих пір залишається загадкою — швидше за все в результаті інтриг ворожої партії в самому Карфагені.
Вже на території Карфагена Ганнібал зазнав своє перше й останнє поразка при Заміні, від римського полководця Сципіона Емілія. Причому ні один з полководців не висловив в цій битві ніякої винахідливості — просто тупо стали один проти одного і тупо воювали. Мабуть, у Ганнібала, як і у Наполеона при Ватерлоо, був сильний нежить.
Незабаром, Ганнібалові довелося тікати з Батьківщини, бо його збиралися видати римлян.
Довгий час він прожив у малій Азії, то у одного царя, то в іншого, беручи участь у війнах, але вже не як полководець, а як простий воєначальник.
І все це час РИМ полював за своїм ворогом.
І ось, одного разу, будучи в гостях у царя Віфінії Пруссія, Ганнібал помітив, що його будинок оточений солдатами і він все зрозумів — один віддав його римлян. Ганнібал прийняв отруту — і встиг сказати ввійшов римському центуріону — Що, римляни, несила було дочекатися смерті старого?
На той момент прославленого полководця було вже шістдесят п’ять років.
Похований він на березі Босфору, а не саркофазі вибито: «Ганнібал тут похований».
Це крик жаху римських аристократів пронісся через століття. І став синонімом щось зовсім жахливого і невідворотного.
Третій століття до нашої ери. Карфагенський полководець пройшов через «непрохідні» Альпи і розгромив всі війська, які йому намагався протиставити Рим. Найстрашніша трагедія сталася при Канах, де Ганнібал практично вирізав усе військо Риму, після чого Римська імперія стала зовсім беззахисна.
Але досі не дуже зрозумілих причин (різні версії), підійшовши до воріт Риму він не почав його штурмувати. Цим дав час Риму отямитися від шоку.
Далі був Сципіон, (син того Сципіона, якого Ганнібал розгромив при Канах), і цей молодий полководець для початку придумав виснажливу партизанську війну проти карфагенян, а дещо згодом висадився на африканському узбережжі і в підсумку розгромив Ганнібала і взяв Карфаген.
Ганнібал ще багато років бігав від римських переслідувачів по всьому Африканському узбережжю, але врешті-решт покінчив життя самогубством.
Залишимо в спокої, славного предка, не менш славетного Олександра Сергійовича Пушкіна, а так само доктора психилогии і людоїдства, Ганнібала Лектора.
Народився Ганнібал в 246 році до нашої ери, в сім’ї карфагенського аристократа Гамількара Барка, ярого супротивника Риму, неодноразово воював з ним. Ледь синові виповнилося дев’ять років, Гамількар привів його в храм і змусив дати клятву — все своє життя присвятити боротьбі з Римом. Хлопчик охоче поклявся, і клятву сю, так до кінця життя і не порушив. Причому, завдав Риму стільки поразок, скільки не робив ніхто і ніколи.
Доля його дивним чином нагадує долю Наполеона, а точніше навпаки — Наполеон його нагадує — він виграв всі битви і програв лише одну-єдину — останню.
З юних років в Ганнібалі проявився полководницький талант і він користувався незаперечним авторитетів своїх воїнів, а в підпорядкуванні у нього були тільки найманці воювали за винагороду і над всілякими ідеями захисту Батьківщини вони реготали до кліків в животі.
Одразу ж Ганнібал зрозумів, що найбільшої шкоди римлянам можна нанести не війнами на периферії за зони впливу, а ввійшовши в саму Італію, що він і зробив майстерням і витонченим ходом звалившись на римлян прямо з Альп.
І тут з’ясувалася дивовижна річ — найкраща армія світу, згодом підкорила світ, не може битися з Ганнібалом і терпить одну ганебну поразку за іншим. Найрозумніші римські полководці, брали на озброєння тактику Кутузова — маячити поруч, але в бій не вступати. Але таких Сенат швидко прибирав, і посилав енергійних, а потім підраховував чергові втрати.
Піком італійського походу було страшної поразки, переважаючих сил, римської армії під Каннами — сімдесятитисячна армія була майже повністю знищена в результаті повного оточення. Цю битву досі вивчають у всіх військових закладах світу.
Чому Ганнібал, після десяти років знущань над римською армією, пішов, до цих пір залишається загадкою — швидше за все в результаті інтриг ворожої партії в самому Карфагені.
Вже на території Карфагена Ганнібал зазнав своє перше й останнє поразка при Заміні, від римського полководця Сципіона Емілія. Причому ні один з полководців не висловив в цій битві ніякої винахідливості — просто тупо стали один проти одного і тупо воювали. Мабуть, у Ганнібала, як і у Наполеона при Ватерлоо, був сильний нежить.
Незабаром, Ганнібалові довелося тікати з Батьківщини, бо його збиралися видати римлян.
Довгий час він прожив у малій Азії, то у одного царя, то в іншого, беручи участь у війнах, але вже не як полководець, а як простий воєначальник.
І все це час РИМ полював за своїм ворогом.
І ось, одного разу, будучи в гостях у царя Віфінії Пруссія, Ганнібал помітив, що його будинок оточений солдатами і він все зрозумів — один віддав його римлян. Ганнібал прийняв отруту — і встиг сказати ввійшов римському центуріону — Що, римляни, несила було дочекатися смерті старого?
На той момент прославленого полководця було вже шістдесят п’ять років.
Похований він на березі Босфору, а не саркофазі вибито: «Ганнібал тут похований».
Це крик жаху римських аристократів пронісся через століття. І став синонімом щось зовсім жахливого і невідворотного.
Третій століття до нашої ери. Карфагенський полководець пройшов через «непрохідні» Альпи і розгромив всі війська, які йому намагався протиставити Рим. Найстрашніша трагедія сталася при Канах, де Ганнібал практично вирізав усе військо Риму, після чого Римська імперія стала зовсім беззахисна.
Але досі не дуже зрозумілих причин (різні версії), підійшовши до воріт Риму він не почав його штурмувати. Цим дав час Риму отямитися від шоку.
Далі був Сципіон, (син того Сципіона, якого Ганнібал розгромив при Канах), і цей молодий полководець для початку придумав виснажливу партизанську війну проти карфагенян, а дещо згодом висадився на африканському узбережжі і в підсумку розгромив Ганнібала і взяв Карфаген.
Ганнібал ще багато років бігав від римських переслідувачів по всьому Африканському узбережжю, але врешті-решт покінчив життя самогубством.
Залишимо в спокої, славного предка, не менш славетного Олександра Сергійовича Пушкіна, а так само доктора психилогии і людоїдства, Ганнібала Лектора.
Народився Ганнібал в 246 році до нашої ери, в сім’ї карфагенського аристократа Гамількара Барка, ярого супротивника Риму, неодноразово воював з ним. Ледь синові виповнилося дев’ять років, Гамількар привів його в храм і змусив дати клятву — все своє життя присвятити боротьбі з Римом. Хлопчик охоче поклявся, і клятву сю, так до кінця життя і не порушив. Причому, завдав Риму стільки поразок, скільки не робив ніхто і ніколи.
Доля його дивним чином нагадує долю Наполеона, а точніше навпаки — Наполеон його нагадує — він виграв всі битви і програв лише одну-єдину — останню.
З юних років в Ганнібалі проявився полководницький талант і він користувався незаперечним авторитетів своїх воїнів, а в підпорядкуванні у нього були тільки найманці воювали за винагороду і над всілякими ідеями захисту Батьківщини вони реготали до кліків в животі.
Одразу ж Ганнібал зрозумів, що найбільшої шкоди римлянам можна нанести не війнами на периферії за зони впливу, а ввійшовши в саму Італію, що він і зробив майстерням і витонченим ходом звалившись на римлян прямо з Альп.
І тут з’ясувалася дивовижна річ — найкраща армія світу, згодом підкорила світ, не може битися з Ганнібалом і терпить одну ганебну поразку за іншим. Найрозумніші римські полководці, брали на озброєння тактику Кутузова — маячити поруч, але в бій не вступати. Але таких Сенат швидко прибирав, і посилав енергійних, а потім підраховував чергові втрати.
Піком італійського походу було страшної поразки, переважаючих сил, римської армії під Каннами — сімдесятитисячна армія була майже повністю знищена в результаті повного оточення. Цю битву досі вивчають у всіх військових закладах світу.
Чому Ганнібал, після десяти років знущань над римською армією, пішов, до цих пір залишається загадкою — швидше за все в результаті інтриг ворожої партії в самому Карфагені.
Вже на території Карфагена Ганнібал зазнав своє перше й останнє поразка при Заміні, від римського полководця Сципіона Емілія. Причому ні один з полководців не висловив в цій битві ніякої винахідливості — просто тупо стали один проти одного і тупо воювали. Мабуть, у Ганнібала, як і у Наполеона при Ватерлоо, був сильний нежить.
Незабаром, Ганнібалові довелося тікати з Батьківщини, бо його збиралися видати римлян.
Довгий час він прожив у малій Азії, то у одного царя, то в іншого, беручи участь у війнах, але вже не як полководець, а як простий воєначальник.
І все це час РИМ полював за своїм ворогом.
І ось, одного разу, будучи в гостях у царя Віфінії Пруссія, Ганнібал помітив, що його будинок оточений солдатами і він все зрозумів — один віддав його римлян. Ганнібал прийняв отруту — і встиг сказати ввійшов римському центуріону — Що, римляни, несила було дочекатися смерті старого?
На той момент прославленого полководця було вже шістдесят п’ять років.
Похований він на березі Босфору, а не саркофазі вибито: «Ганнібал тут похований».
Ганнібал — це дідусь ОЛЕКСАНДРА СЕРГІЙОВИЧА ПУШКІНА, самого знаменитого російського письменника
«Ганнібал біля воріт!»
Це крик жаху римських аристократів пронісся через століття. І став синонімом щось зовсім жахливого і невідворотного.
Третій століття до нашої ери. Карфагенський полководець пройшов через «непрохідні» Альпи і розгромив всі війська, які йому намагався протиставити Рим. Найстрашніша трагедія сталася при Канах, де Ганнібал практично вирізав усе військо Риму, після чого Римська імперія стала зовсім беззахисна.
Але досі не дуже зрозумілих причин (різні версії), підійшовши до воріт Риму він не почав його штурмувати. Цим дав час Риму отямитися від шоку.
Далі був Сципіон, (син того Сципіона, якого Ганнібал розгромив при Канах), і цей молодий полководець для початку придумав виснажливу партизанську війну проти карфагенян, а дещо згодом висадився на африканському узбережжі і в підсумку розгромив Ганнібала і взяв Карфаген.
Ганнібал ще багато років бігав від римських переслідувачів по всьому Африканському узбережжю, але врешті-решт покінчив життя самогубством.
Втім, і тут існують різні версії.
Залишимо в спокої, славного предка, не менш славетного Олександра Сергійовича Пушкіна, а так само доктора психилогии і людоїдства, Ганнібала Лектора.
Народився Ганнібал в 246 році до нашої ери, в сім’ї карфагенського аристократа Гамількара Барка, ярого супротивника Риму, неодноразово воював з ним. Ледь синові виповнилося дев’ять років, Гамількар привів його в храм і змусив дати клятву — все своє життя присвятити боротьбі з Римом. Хлопчик охоче поклявся, і клятву сю, так до кінця життя і не порушив. Причому, завдав Риму стільки поразок, скільки не робив ніхто і ніколи.
Доля його дивним чином нагадує долю Наполеона, а точніше навпаки — Наполеон його нагадує — він виграв всі битви і програв лише одну-єдину — останню.
З юних років в Ганнібалі проявився полководницький талант і він користувався незаперечним авторитетів своїх воїнів, а в підпорядкуванні у нього були тільки найманці воювали за винагороду і над всілякими ідеями захисту Батьківщини вони реготали до кліків в животі.
Одразу ж Ганнібал зрозумів, що найбільшої шкоди римлянам можна нанести не війнами на периферії за зони впливу, а ввійшовши в саму Італію, що він і зробив майстерням і витонченим ходом звалившись на римлян прямо з Альп.
І тут з’ясувалася дивовижна річ — найкраща армія світу, згодом підкорила світ, не може битися з Ганнібалом і терпить одну ганебну поразку за іншим. Найрозумніші римські полководці, брали на озброєння тактику Кутузова — маячити поруч, але в бій не вступати. Але таких Сенат швидко прибирав, і посилав енергійних, а потім підраховував чергові втрати.
Піком італійського походу було страшної поразки, переважаючих сил, римської армії під Каннами — сімдесятитисячна армія була майже повністю знищена в результаті повного оточення. Цю битву досі вивчають у всіх військових закладах світу.
Чому Ганнібал, після десяти років знущань над римською армією, пішов, до цих пір залишається загадкою — швидше за все в результаті інтриг ворожої партії в самому Карфагені.
Вже на території Карфагена Ганнібал зазнав своє перше й останнє поразка при Заміні, від римського полководця Сципіона Емілія. Причому ні один з полководців не висловив в цій битві ніякої винахідливості — просто тупо стали один проти одного і тупо воювали. Мабуть, у Ганнібала, як і у Наполеона при Ватерлоо, був сильний нежить.
Незабаром, Ганнібалові довелося тікати з Батьківщини, бо його збиралися видати римлян.
Довгий час він прожив у малій Азії, то у одного царя, то в іншого, беручи участь у війнах, але вже не як полководець, а як простий воєначальник.
І все це час РИМ полював за своїм ворогом.
І ось, одного разу, будучи в гостях у царя Віфінії Пруссія, Ганнібал помітив, що його будинок оточений солдатами і він все зрозумів — один віддав його римлян. Ганнібал прийняв отруту — і встиг сказати ввійшов римському центуріону — Що, римляни, несила було дочекатися смерті старого?
На той момент прославленого полководця було вже шістдесят п’ять років.
Похований він на березі Босфору, а не саркофазі вибито: «Ганнібал тут похований».
Ганібал це людина яка неодноразово збирав армію і неодноразово воював проти Риму не раз його армії були розбиті але він залишався в живих.
Чоловік, який їсть людей на сніданок)) найчастіше зустрічається в Африці
Ганнібал — це дідусь ОЛЕКСАНДРА СЕРГІЙОВИЧА ПУШКІНА, самого знаменитого російського письменника
«Ганнібал біля воріт!»
Це крик жаху римських аристократів пронісся через століття. І став синонімом щось зовсім жахливого і невідворотного.
Третій століття до нашої ери. Карфагенський полководець пройшов через «непрохідні» Альпи і розгромив всі війська, які йому намагався протиставити Рим. Найстрашніша трагедія сталася при Канах, де Ганнібал практично вирізав усе військо Риму, після чого Римська імперія стала зовсім беззахисна.
Але досі не дуже зрозумілих причин (різні версії), підійшовши до воріт Риму він не почав його штурмувати. Цим дав час Риму отямитися від шоку.
Далі був Сципіон, (син того Сципіона, якого Ганнібал розгромив при Канах), і цей молодий полководець для початку придумав виснажливу партизанську війну проти карфагенян, а дещо згодом висадився на африканському узбережжі і в підсумку розгромив Ганнібала і взяв Карфаген.
Ганнібал ще багато років бігав від римських переслідувачів по всьому Африканському узбережжю, але врешті-решт покінчив життя самогубством.
Втім, і тут існують різні версії.
Залишимо в спокої, славного предка, не менш славетного Олександра Сергійовича Пушкіна, а так само доктора психилогии і людоїдства, Ганнібала Лектора.
Народився Ганнібал в 246 році до нашої ери, в сім’ї карфагенського аристократа Гамількара Барка, ярого супротивника Риму, неодноразово воював з ним. Ледь синові виповнилося дев’ять років, Гамількар привів його в храм і змусив дати клятву — все своє життя присвятити боротьбі з Римом. Хлопчик охоче поклявся, і клятву сю, так до кінця життя і не порушив. Причому, завдав Риму стільки поразок, скільки не робив ніхто і ніколи.
Доля його дивним чином нагадує долю Наполеона, а точніше навпаки — Наполеон його нагадує — він виграв всі битви і програв лише одну-єдину — останню.
З юних років в Ганнібалі проявився полководницький талант і він користувався незаперечним авторитетів своїх воїнів, а в підпорядкуванні у нього були тільки найманці воювали за винагороду і над всілякими ідеями захисту Батьківщини вони реготали до кліків в животі.
Одразу ж Ганнібал зрозумів, що найбільшої шкоди римлянам можна нанести не війнами на периферії за зони впливу, а ввійшовши в саму Італію, що він і зробив майстерням і витонченим ходом звалившись на римлян прямо з Альп.
І тут з’ясувалася дивовижна річ — найкраща армія світу, згодом підкорила світ, не може битися з Ганнібалом і терпить одну ганебну поразку за іншим. Найрозумніші римські полководці, брали на озброєння тактику Кутузова — маячити поруч, але в бій не вступати. Але таких Сенат швидко прибирав, і посилав енергійних, а потім підраховував чергові втрати.
Піком італійського походу було страшної поразки, переважаючих сил, римської армії під Каннами — сімдесятитисячна армія була майже повністю знищена в результаті повного оточення. Цю битву досі вивчають у всіх військових закладах світу.
Чому Ганнібал, після десяти років знущань над римською армією, пішов, до цих пір залишається загадкою — швидше за все в результаті інтриг ворожої партії в самому Карфагені.
Вже на території Карфагена Ганнібал зазнав своє перше й останнє поразка при Заміні, від римського полководця Сципіона Емілія. Причому ні один з полководців не висловив в цій битві ніякої винахідливості — просто тупо стали один проти одного і тупо воювали. Мабуть, у Ганнібала, як і у Наполеона при Ватерлоо, був сильний нежить.
Незабаром, Ганнібалові довелося тікати з Батьківщини, бо його збиралися видати римлян.
Довгий час він прожив у малій Азії, то у одного царя, то в іншого, беручи участь у війнах, але вже не як полководець, а як простий воєначальник.
І все це час РИМ полював за своїм ворогом.
І ось, одного разу, будучи в гостях у царя Віфінії Пруссія, Ганнібал помітив, що його будинок оточений солдатами і він все зрозумів — один віддав його римлян. Ганнібал прийняв отруту — і встиг сказати ввійшов римському центуріону — Що, римляни, несила було дочекатися смерті старого?
На той момент прославленого полководця було вже шістдесят п’ять років.
Похований він на березі Босфору, а не саркофазі вибито: «Ганнібал тут похований».
Ганібал це людина яка неодноразово збирав армію і неодноразово воював проти Риму не раз його армії були розбиті але він залишався в живих.
Чоловік, який їсть людей на сніданок)) найчастіше зустрічається в Африці
Ганнібал — це дідусь ОЛЕКСАНДРА СЕРГІЙОВИЧА ПУШКІНА, самого знаменитого російського письменника
«Ганнібал біля воріт!»
Це крик жаху римських аристократів пронісся через століття. І став синонімом щось зовсім жахливого і невідворотного.
Третій століття до нашої ери. Карфагенський полководець пройшов через «непрохідні» Альпи і розгромив всі війська, які йому намагався протиставити Рим. Найстрашніша трагедія сталася при Канах, де Ганнібал практично вирізав усе військо Риму, після чого Римська імперія стала зовсім беззахисна.
Але досі не дуже зрозумілих причин (різні версії), підійшовши до воріт Риму він не почав його штурмувати. Цим дав час Риму отямитися від шоку.
Далі був Сципіон, (син того Сципіона, якого Ганнібал розгромив при Канах), і цей молодий полководець для початку придумав виснажливу партизанську війну проти карфагенян, а дещо згодом висадився на африканському узбережжі і в підсумку розгромив Ганнібала і взяв Карфаген.
Ганнібал ще багато років бігав від римських переслідувачів по всьому Африканському узбережжю, але врешті-решт покінчив життя самогубством.
Втім, і тут існують різні версії.
Залишимо в спокої, славного предка, не менш славетного Олександра Сергійовича Пушкіна, а так само доктора психилогии і людоїдства, Ганнібала Лектора.
Народився Ганнібал в 246 році до нашої ери, в сім’ї карфагенського аристократа Гамількара Барка, ярого супротивника Риму, неодноразово воював з ним. Ледь синові виповнилося дев’ять років, Гамількар привів його в храм і змусив дати клятву — все своє життя присвятити боротьбі з Римом. Хлопчик охоче поклявся, і клятву сю, так до кінця життя і не порушив. Причому, завдав Риму стільки поразок, скільки не робив ніхто і ніколи.
Доля його дивним чином нагадує долю Наполеона, а точніше навпаки — Наполеон його нагадує — він виграв всі битви і програв лише одну-єдину — останню.
З юних років в Ганнібалі проявився полководницький талант і він користувався незаперечним авторитетів своїх воїнів, а в підпорядкуванні у нього були тільки найманці воювали за винагороду і над всілякими ідеями захисту Батьківщини вони реготали до кліків в животі.
Одразу ж Ганнібал зрозумів, що найбільшої шкоди римлянам можна нанести не війнами на периферії за зони впливу, а ввійшовши в саму Італію, що він і зробив майстерням і витонченим ходом звалившись на римлян прямо з Альп.
І тут з’ясувалася дивовижна річ — найкраща армія світу, згодом підкорила світ, не може битися з Ганнібалом і терпить одну ганебну поразку за іншим. Найрозумніші римські полководці, брали на озброєння тактику Кутузова — маячити поруч, але в бій не вступати. Але таких Сенат швидко прибирав, і посилав енергійних, а потім підраховував чергові втрати.
Піком італійського походу було страшної поразки, переважаючих сил, римської армії під Каннами — сімдесятитисячна армія була майже повністю знищена в результаті повного оточення. Цю битву досі вивчають у всіх військових закладах світу.
Чому Ганнібал, після десяти років знущань над римською армією, пішов, до цих пір залишається загадкою — швидше за все в результаті інтриг ворожої партії в самому Карфагені.
Вже на території Карфагена Ганнібал зазнав своє перше й останнє поразка при Заміні, від римського полководця Сципіона Емілія. Причому ні один з полководців не висловив в цій битві ніякої винахідливості — просто тупо стали один проти одного і тупо воювали. Мабуть, у Ганнібала, як і у Наполеона при Ватерлоо, був сильний нежить.
Незабаром, Ганнібалові довелося тікати з Батьківщини, бо його збиралися видати римлян.
Довгий час він прожив у малій Азії, то у одного царя, то в іншого, беручи участь у війнах, але вже не як полководець, а як простий воєначальник.
І все це час РИМ полював за своїм ворогом.
І ось, одного разу, будучи в гостях у царя Віфінії Пруссія, Ганнібал помітив, що його будинок оточений солдатами і він все зрозумів — один віддав його римлян. Ганнібал прийняв отруту — і встиг сказати ввійшов римському центуріону — Що, римляни, несила було дочекатися смерті старого?
На той момент прославленого полководця було вже шістдесят п’ять років.
Похований він на березі Босфору, а не саркофазі вибито: «Ганнібал тут похований».
Ганібал це людина яка неодноразово збирав армію і неодноразово воював проти Риму не раз його армії були розбиті але він залишався в живих.
Чоловік, який їсть людей на сніданок)) найчастіше зустрічається в Африці