Словотворчі словники дають нам двояке морфемное членування слова відчувати.
Так у «Шкільному граматико-орфографічному словнику російської мови» (Панов Б. Т., Текучев А. В.), в «Шкільному словообразовательном словника» З. А. Потиха, в «Шкільний словника будови слів російської мови» Потиха З. А. виділяється таке членування
почуттів — корінь,
ов — суфікс,
а — суфікс,
ть — суфікс (деякі позначають ть в дієсловах як закінчення).
А ось в словнику «Словнику-довіднику з російської мови: правопис, вимова, наголос, словотвір…» авторів Тихонов А. Н., Тихонова Е. Н., Тихонов С. А. виділяється корінь — чу-, відповідно можемо розібрати за складом так:
Спільнокореневими словами до цього слова є: чу/вство, чу/вственный, чу/вствовать, по/чу/вствовать,
перед/чу/вствовать, з/чу/вствовать, чу/ткий, чу/ять, чу/тя і навіть вигук чу.
Як видно, загальна незмінна частина всіх цих слів — ЧУ. Це і є корінь.
та й це зрозуміло. Вихідним словом, від якого походять ці слова, що мають корінь ЧУ, є старослов’янська дієслово ЧУТИ (чути, відчувати). Воно досі є в російських діалектах.
Ну а далі легше. У слові чотири дієслівних суфікса: в, ств, ова і ть.
Отже, чу//ств/ова//ій — корінь/суфікс/суфікс/суфікс/суфікс.
Корінь «чу» — це історичний корінь слів почувати і відчувати, але в сучасній мові це різні слова.В ін-рус. мовою з 11 століття відомий дієслово «чути», слово чути зафіксовано в словниках набагато пізніше (з 1794 року). З 11 століття відомо і слова «чувьство», «чувьственный», і тільки з початку 18 століття відзначається дієслово «відчувати» і прикметник «чутливий».
У словотворчих словниках ми маємо два непохідних слова: чув/ств/о і чу/я/ть з різними коренями.
Відповідно, робимо розбір: чув/ств/о — чув/ств/ова/ть.
Словотворчі словники дають нам двояке морфемное членування слова відчувати.
Так у «Шкільному граматико-орфографічному словнику російської мови» (Панов Б. Т., Текучев А. В.), в «Шкільному словообразовательном словника» З. А. Потиха, в «Шкільний словника будови слів російської мови» Потиха З. А. виділяється таке членування
почуттів — корінь,
ов — суфікс,
а — суфікс,
ть — суфікс (деякі позначають ть в дієсловах як закінчення).
А ось в словнику «Словнику-довіднику з російської мови: правопис, вимова, наголос, словотвір…» авторів Тихонов А. Н., Тихонова Е. Н., Тихонов С. А. виділяється корінь — чу-, відповідно можемо розібрати за складом так:
Спільнокореневими словами до цього слова є: чу/вство, чу/вственный, чу/вствовать, по/чу/вствовать,
перед/чу/вствовать, з/чу/вствовать, чу/ткий, чу/ять, чу/тя і навіть вигук чу.
Як видно, загальна незмінна частина всіх цих слів — ЧУ. Це і є корінь.
та й це зрозуміло. Вихідним словом, від якого походять ці слова, що мають корінь ЧУ, є старослов’янська дієслово ЧУТИ (чути, відчувати). Воно досі є в російських діалектах.
Ну а далі легше. У слові чотири дієслівних суфікса: в, ств, ова і ть.
Отже, чу//ств/ова//ій — корінь/суфікс/суфікс/суфікс/суфікс.
Корінь «чу» — це історичний корінь слів почувати і відчувати, але в сучасній мові це різні слова.В ін-рус. мовою з 11 століття відомий дієслово «чути», слово чути зафіксовано в словниках набагато пізніше (з 1794 року). З 11 століття відомо і слова «чувьство», «чувьственный», і тільки з початку 18 століття відзначається дієслово «відчувати» і прикметник «чутливий».
У словотворчих словниках ми маємо два непохідних слова: чув/ств/о і чу/я/ть з різними коренями.
Відповідно, робимо розбір: чув/ств/о — чув/ств/ова/ть.
Словотворчі словники дають нам двояке морфемное членування слова відчувати.
Так у «Шкільному граматико-орфографічному словнику російської мови» (Панов Б. Т., Текучев А. В.), в «Шкільному словообразовательном словника» З. А. Потиха, в «Шкільний словника будови слів російської мови» Потиха З. А. виділяється таке членування
почуттів — корінь,
ов — суфікс,
а — суфікс,
ть — суфікс (деякі позначають ть в дієсловах як закінчення).
А ось в словнику «Словнику-довіднику з російської мови: правопис, вимова, наголос, словотвір…» авторів Тихонов А. Н., Тихонова Е. Н., Тихонов С. А. виділяється корінь — чу-, відповідно можемо розібрати за складом так:
Спільнокореневими словами до цього слова є: чу/вство, чу/вственный, чу/вствовать, по/чу/вствовать,
перед/чу/вствовать, з/чу/вствовать, чу/ткий, чу/ять, чу/тя і навіть вигук чу.
Як видно, загальна незмінна частина всіх цих слів — ЧУ. Це і є корінь.
та й це зрозуміло. Вихідним словом, від якого походять ці слова, що мають корінь ЧУ, є старослов’янська дієслово ЧУТИ (чути, відчувати). Воно досі є в російських діалектах.
Ну а далі легше. У слові чотири дієслівних суфікса: в, ств, ова і ть.
Отже, чу//ств/ова//ій — корінь/суфікс/суфікс/суфікс/суфікс.
Корінь «чу» — це історичний корінь слів почувати і відчувати, але в сучасній мові це різні слова.В ін-рус. мовою з 11 століття відомий дієслово «чути», слово чути зафіксовано в словниках набагато пізніше (з 1794 року). З 11 століття відомо і слова «чувьство», «чувьственный», і тільки з початку 18 століття відзначається дієслово «відчувати» і прикметник «чутливий».
У словотворчих словниках ми маємо два непохідних слова: чув/ств/о і чу/я/ть з різними коренями.
Відповідно, робимо розбір: чув/ств/о — чув/ств/ова/ть.
Словотворчі словники дають нам двояке морфемное членування слова відчувати.
Так у «Шкільному граматико-орфографічному словнику російської мови» (Панов Б. Т., Текучев А. В.), в «Шкільному словообразовательном словника» З. А. Потиха, в «Шкільний словника будови слів російської мови» Потиха З. А. виділяється таке членування
А ось в словнику «Словнику-довіднику з російської мови: правопис, вимова, наголос, словотвір…» авторів Тихонов А. Н., Тихонова Е. Н., Тихонов С. А. виділяється корінь — чу-, відповідно можемо розібрати за складом так:
Спільнокореневими словами до цього слова є: чу/вство, чу/вственный, чу/вствовать, по/чу/вствовать,
перед/чу/вствовать, з/чу/вствовать, чу/ткий, чу/ять, чу/тя і навіть вигук чу.
Як видно, загальна незмінна частина всіх цих слів — ЧУ. Це і є корінь.
та й це зрозуміло. Вихідним словом, від якого походять ці слова, що мають корінь ЧУ, є старослов’янська дієслово ЧУТИ (чути, відчувати). Воно досі є в російських діалектах.
Ну а далі легше. У слові чотири дієслівних суфікса: в, ств, ова і ть.
Отже, чу//ств/ова//ій — корінь/суфікс/суфікс/суфікс/суфікс.
Корінь «чу» — це історичний корінь слів почувати і відчувати, але в сучасній мові це різні слова.В ін-рус. мовою з 11 століття відомий дієслово «чути», слово чути зафіксовано в словниках набагато пізніше (з 1794 року). З 11 століття відомо і слова «чувьство», «чувьственный», і тільки з початку 18 століття відзначається дієслово «відчувати» і прикметник «чутливий».
У словотворчих словниках ми маємо два непохідних слова: чув/ств/о і чу/я/ть з різними коренями.
Відповідно, робимо розбір: чув/ств/о — чув/ств/ова/ть.
Словотворчі словники дають нам двояке морфемное членування слова відчувати.
Так у «Шкільному граматико-орфографічному словнику російської мови» (Панов Б. Т., Текучев А. В.), в «Шкільному словообразовательном словника» З. А. Потиха, в «Шкільний словника будови слів російської мови» Потиха З. А. виділяється таке членування
А ось в словнику «Словнику-довіднику з російської мови: правопис, вимова, наголос, словотвір…» авторів Тихонов А. Н., Тихонова Е. Н., Тихонов С. А. виділяється корінь — чу-, відповідно можемо розібрати за складом так:
Спільнокореневими словами до цього слова є: чу/вство, чу/вственный, чу/вствовать, по/чу/вствовать,
перед/чу/вствовать, з/чу/вствовать, чу/ткий, чу/ять, чу/тя і навіть вигук чу.
Як видно, загальна незмінна частина всіх цих слів — ЧУ. Це і є корінь.
та й це зрозуміло. Вихідним словом, від якого походять ці слова, що мають корінь ЧУ, є старослов’янська дієслово ЧУТИ (чути, відчувати). Воно досі є в російських діалектах.
Ну а далі легше. У слові чотири дієслівних суфікса: в, ств, ова і ть.
Отже, чу//ств/ова//ій — корінь/суфікс/суфікс/суфікс/суфікс.
Корінь «чу» — це історичний корінь слів почувати і відчувати, але в сучасній мові це різні слова.В ін-рус. мовою з 11 століття відомий дієслово «чути», слово чути зафіксовано в словниках набагато пізніше (з 1794 року). З 11 століття відомо і слова «чувьство», «чувьственный», і тільки з початку 18 століття відзначається дієслово «відчувати» і прикметник «чутливий».
У словотворчих словниках ми маємо два непохідних слова: чув/ств/о і чу/я/ть з різними коренями.
Відповідно, робимо розбір: чув/ств/о — чув/ств/ова/ть.
Словотворчі словники дають нам двояке морфемное членування слова відчувати.
Так у «Шкільному граматико-орфографічному словнику російської мови» (Панов Б. Т., Текучев А. В.), в «Шкільному словообразовательном словника» З. А. Потиха, в «Шкільний словника будови слів російської мови» Потиха З. А. виділяється таке членування
А ось в словнику «Словнику-довіднику з російської мови: правопис, вимова, наголос, словотвір…» авторів Тихонов А. Н., Тихонова Е. Н., Тихонов С. А. виділяється корінь — чу-, відповідно можемо розібрати за складом так:
Спільнокореневими словами до цього слова є: чу/вство, чу/вственный, чу/вствовать, по/чу/вствовать,
перед/чу/вствовать, з/чу/вствовать, чу/ткий, чу/ять, чу/тя і навіть вигук чу.
Як видно, загальна незмінна частина всіх цих слів — ЧУ. Це і є корінь.
та й це зрозуміло. Вихідним словом, від якого походять ці слова, що мають корінь ЧУ, є старослов’янська дієслово ЧУТИ (чути, відчувати). Воно досі є в російських діалектах.
Ну а далі легше. У слові чотири дієслівних суфікса: в, ств, ова і ть.
Отже, чу//ств/ова//ій — корінь/суфікс/суфікс/суфікс/суфікс.
Корінь «чу» — це історичний корінь слів почувати і відчувати, але в сучасній мові це різні слова.В ін-рус. мовою з 11 століття відомий дієслово «чути», слово чути зафіксовано в словниках набагато пізніше (з 1794 року). З 11 століття відомо і слова «чувьство», «чувьственный», і тільки з початку 18 століття відзначається дієслово «відчувати» і прикметник «чутливий».
У словотворчих словниках ми маємо два непохідних слова: чув/ств/о і чу/я/ть з різними коренями.
Відповідно, робимо розбір: чув/ств/о — чув/ств/ова/ть.