Хто такий Бандера, чим він знаменитий?
Після цього кліпу О. Газманова заборонили показувати по TV(см кліп )?
Чому Олександр Задойнов втік з проекту? Вкрав гроші?
А де зараз і чим зайнятий Ст. А. Ющенко?
Демократія є зараз у Росії в повному значенні цього слова?
Симон Петлюра — за основною професією журналіст, український націоналіст, один із провідних політиків Директорії в роки Громадянської Війни на Україні. Народився 10 травня 1879 року в Полтаві, загинув від кулі сіоніста в еміграції, в Парижі 25 травня 1926 року.
Цікаво, але дореволюційна біографія Симона Васильовича дуже нагадує біографію Сталіна — він теж недовчений семінарист, який пішов зі студентської лави в революційний рух. Активіст РУП — «Революційної Української Партії» у 1900-1905гг. Заарештовувався, відбуваючи покарання був амністований під час першої «російської» революції 1905 року. Після повернення із заслання він вступає в УСДРП — «Українську соціал-демократичну робітничу партію». РУП до того часу припинила існування.
Одружився, переїхав до Москви, де редагував журнал «Українське життя». Радикальні націоналісти до кінця життя не могли пробачити Петлюрі цього періоду — звинувачуючи в «московофильстве» і в закликах «боротися за Росію до кінця, як за єдиний російсько-український дім».
В роки Першої світової війни вступив у «Земгор» — союз земств і міст, громадську організацію, яка займалася допомогою фронту.
Після розвалу держави в результаті Лютневої революції він повертається на Україну та приймає активну участь у створенні УНР — «Української народної республіки».
Після проголошення УНР став генеральним секретарем військових справ нової держави, але був відправлений у відставку з формулюванням «за розвал роботи».
Після створення «Української республіки» гетьмана Скоропадського був в опозиції до гетьмана. Брав участь у повстанні проти гетьмана, 14 грудня 1918 року ополченці Петлюри захопили Київ і відновили УНР, її очолив Володимир Винниченко (ці події художньо описані Булгаковим у романі «Біла гвардія» і п’єсою «Дні Турбіних»).
З 10 лютого 1919 року, після відставки Винниченко, Петлюра стає главою держави. Але протистояти більшовицькій армії армія УНР не змогла — Петлюра був змушений бігти в Польщу, де уклав договір з Пілсудським про допомогу у війні проти більшовизму. Але спільна польсько-петлюрівська інтервенція на територію України теж зазнала поразки.
Після громадянської війни жив у Польщі, Угорщині, Австрії, Швейцарії і, нарешті, осів у Франції. Де і був убитий сіоністом Самуїлом Ісааковичем Шварцбадом, в якості помсти за антисемітські погроми петлюрівських військ в роки Громадянської війни.
Фото Симона Васильовича Петлюри:
Симон Петлюра народився 10 травня 1879 року в Полтаві. Він походив з сім’ї козака. Як молодий хлопчик, він вступив у семінарію Полтави. У 1900 році він приєднався до української революційної партії. Він працював учителем і журналістом. Під час війни він служив у російській армії. А після революції з 13 лютого 1919 р. став головою і головним отаманом українських військ, що воювали з Червоною Армією.
Симон Петлюра — за основною професією журналіст, український націоналіст, один із провідних політиків Директорії в роки Громадянської Війни на Україні. Народився 10 травня 1879 року в Полтаві, загинув від кулі сіоніста в еміграції, в Парижі 25 травня 1926 року.
Цікаво, але дореволюційна біографія Симона Васильовича дуже нагадує біографію Сталіна — він теж недовчений семінарист, який пішов зі студентської лави в революційний рух. Активіст РУП — «Революційної Української Партії» у 1900-1905гг. Заарештовувався, відбуваючи покарання був амністований під час першої «російської» революції 1905 року. Після повернення із заслання він вступає в УСДРП — «Українську соціал-демократичну робітничу партію». РУП до того часу припинила існування.
Одружився, переїхав до Москви, де редагував журнал «Українське життя». Радикальні націоналісти до кінця життя не могли пробачити Петлюрі цього періоду — звинувачуючи в «московофильстве» і в закликах «боротися за Росію до кінця, як за єдиний російсько-український дім».
В роки Першої світової війни вступив у «Земгор» — союз земств і міст, громадську організацію, яка займалася допомогою фронту.
Після розвалу держави в результаті Лютневої революції він повертається на Україну та приймає активну участь у створенні УНР — «Української народної республіки».
Після проголошення УНР став генеральним секретарем військових справ нової держави, але був відправлений у відставку з формулюванням «за розвал роботи».
Після створення «Української республіки» гетьмана Скоропадського був в опозиції до гетьмана. Брав участь у повстанні проти гетьмана, 14 грудня 1918 року ополченці Петлюри захопили Київ і відновили УНР, її очолив Володимир Винниченко (ці події художньо описані Булгаковим у романі «Біла гвардія» і п’єсою «Дні Турбіних»).
З 10 лютого 1919 року, після відставки Винниченко, Петлюра стає главою держави. Але протистояти більшовицькій армії армія УНР не змогла — Петлюра був змушений бігти в Польщу, де уклав договір з Пілсудським про допомогу у війні проти більшовизму. Але спільна польсько-петлюрівська інтервенція на територію України теж зазнала поразки.
Після громадянської війни жив у Польщі, Угорщині, Австрії, Швейцарії і, нарешті, осів у Франції. Де і був убитий сіоністом Самуїлом Ісааковичем Шварцбадом, в якості помсти за антисемітські погроми петлюрівських військ в роки Громадянської війни.
Фото Симона Васильовича Петлюри:
Симон Петлюра народився 10 травня 1879 року в Полтаві. Він походив з сім’ї козака. Як молодий хлопчик, він вступив у семінарію Полтави. У 1900 році він приєднався до української революційної партії. Він працював учителем і журналістом. Під час війни він служив у російській армії. А після революції з 13 лютого 1919 р. став головою і головним отаманом українських військ, що воювали з Червоною Армією.
Симон Петлюра — за основною професією журналіст, український націоналіст, один із провідних політиків Директорії в роки Громадянської Війни на Україні. Народився 10 травня 1879 року в Полтаві, загинув від кулі сіоніста в еміграції, в Парижі 25 травня 1926 року.
Цікаво, але дореволюційна біографія Симона Васильовича дуже нагадує біографію Сталіна — він теж недовчений семінарист, який пішов зі студентської лави в революційний рух. Активіст РУП — «Революційної Української Партії» у 1900-1905гг. Заарештовувався, відбуваючи покарання був амністований під час першої «російської» революції 1905 року. Після повернення із заслання він вступає в УСДРП — «Українську соціал-демократичну робітничу партію». РУП до того часу припинила існування.
Одружився, переїхав до Москви, де редагував журнал «Українське життя». Радикальні націоналісти до кінця життя не могли пробачити Петлюрі цього періоду — звинувачуючи в «московофильстве» і в закликах «боротися за Росію до кінця, як за єдиний російсько-український дім».
В роки Першої світової війни вступив у «Земгор» — союз земств і міст, громадську організацію, яка займалася допомогою фронту.
Після розвалу держави в результаті Лютневої революції він повертається на Україну та приймає активну участь у створенні УНР — «Української народної республіки».
Після проголошення УНР став генеральним секретарем військових справ нової держави, але був відправлений у відставку з формулюванням «за розвал роботи».
Після створення «Української республіки» гетьмана Скоропадського був в опозиції до гетьмана. Брав участь у повстанні проти гетьмана, 14 грудня 1918 року ополченці Петлюри захопили Київ і відновили УНР, її очолив Володимир Винниченко (ці події художньо описані Булгаковим у романі «Біла гвардія» і п’єсою «Дні Турбіних»).
З 10 лютого 1919 року, після відставки Винниченко, Петлюра стає главою держави. Але протистояти більшовицькій армії армія УНР не змогла — Петлюра був змушений бігти в Польщу, де уклав договір з Пілсудським про допомогу у війні проти більшовизму. Але спільна польсько-петлюрівська інтервенція на територію України теж зазнала поразки.
Після громадянської війни жив у Польщі, Угорщині, Австрії, Швейцарії і, нарешті, осів у Франції. Де і був убитий сіоністом Самуїлом Ісааковичем Шварцбадом, в якості помсти за антисемітські погроми петлюрівських військ в роки Громадянської війни.
Фото Симона Васильовича Петлюри:
Симон Петлюра народився 10 травня 1879 року в Полтаві. Він походив з сім’ї козака. Як молодий хлопчик, він вступив у семінарію Полтави. У 1900 році він приєднався до української революційної партії. Він працював учителем і журналістом. Під час війни він служив у російській армії. А після революції з 13 лютого 1919 р. став головою і головним отаманом українських військ, що воювали з Червоною Армією.