Елементарний приклад.Індивід на безлюдному острові — свободи, як і права цією свободою скористатися,хоч відбавляй….Той же острів,але живемо,і в цьому випадку (а мешканці — то всі різні,зі своїми запитами)виникає необхідність у створенні певних правил (законів) перебування на острові,обов’язкових до виконання для всіх.Т.е.той «робінзон»,ставши одиницею суспільства,отримав можливість користуватися тільки тією частиною свободи(і не більше того),межі якої визначені прийнятими законами,в яких вказані всі його можливості (права), що надаються йому суспільством.Таким чином права — надана законом можливість використання обумовлених свобод .

Юридична відмінність між правом (суб’єктивним) і свободою провести досить важко. Із загальної теорії права відомо, що суб’єктивне право є міра можливої поведінки особи. Думається, що дане визначення підходить і до свободи. Примітно, наприклад, що відповідно до ч. 1 ст. 11 німецького Основного закону «всі німці користуються свободою пересування в межах всієї федеральної території», а згідно з ч. 2 «це право може обмежуватися лише законом або на основі закону…» (курсив наш. – Авт.). Отже, в даному випадку свободу німецький законодавець розуміє як право.

Іноді в конституціях можна зустріти згадка права на якусь свободу, але частіше йдеться про право вільно що-небудь робити або, навпаки, не робити. Наприклад, відповідно до частини першої ст. 21 Конституції Італійської Республіки 1947 року «всі мають право вільно висловлювати свої думки усно, письмово і будь-яким іншим способом поширення думок». А Конституція Союзної Республіки Югославії 1992 року містить норму, управомочивающую особа не повідомляти свою національність (частина друга ст.

45).

Все ж у більшості випадків, коли мова йде про суб’єктивному праві, передбачається наявність більш або менш певного суб’єкта, на якому лежить відповідний цьому праву обов’язок. Наприклад, якщо проголошується право на охорону здоров’я, зобов’язаним суб’єктом за природою речей повинні виступати державні (в деяких випадках також недержавні) установи охорони здоров’я або визначені практикуючі медики. Коли ж йдеться про свободу, мається на увазі заборона цю свободу заперечувати або обмежувати, звернене до невизначеного кола суб’єктів, зобов’язаних поважати дану свободу, тобто практично до будь-якого можливого порушника волі. Скажімо, якщо конституційно проголошена свобода слова, людина має право вимагати у держави захисту від будь-якого суб’єкта, що перешкоджає йому публічно говорити те, що хоче.ось читай!!!!!!удачі,думаю розберешся!що та як!