Один з критиків (якщо не помиляюся, С. Глаголь) порівняв Буніна з живописцем:

Бунін уособлює природу, звертається до неї, як до живої істоти:

Поезія Буніна описательна.У своїх віршах він може передати й епічне полотно, і фольклорну замальовку, і глибину почуттів. Подібне тяжіння до багатопланової описовості можна простежити в поемі «Весна», наприклад.

Проаналізувавши такі вірші Буніна, як, наприклад, «Пісні», Літня ніч»,»Російська весна», «Собака» або сонет «Вечір , можна виокремити основні риси лірики Буніна: прагнення до описової подробиці, яскравість конкретних деталей, поетизація вічних людських цінностей.

Бунін використовує найрізноманітніші засоби виразності: яскраві метафори, уособлення, інверсію, градацію…При цьому вірші Буніна лаконічні, наповнені особливим змістом, що зближує поезію Буніна з творчістю поетів «срібного століття»