У нас (Південь України) вважається, що це повинна зробити мати нареченого.А там. звідки родом моя бабуся — мати нареченої.

Але, що б там не було, і та, і інша жінка,вишиваючи узори,100% бажає свооему і тільки свого дитяти тільки добра, і тільки щастя. А яке там щастя і яка це мати, якщо вона не побажає синові або дочці сімейного щастя? Ось і вважається,що кожен материнський стібок — це побажання щастя і доброї долі.

Але що рушник має вишивати саме наречена -про це не чула, чесно. Адже такий рушник це — побажання. А хто ж бажає самому собі? Хоча…А чому б і ні? 🙂