Це зрозуміло, що фізично стало легше — пральні і посудомийні машини, хлібопічки, принтери…
Але з іншого боку — скільки нервів, щоб, особливо не таким молодим людям, розібратися зі всією цією технікою!
Наприклад, зі складними мобільними телефонами, та з тією ж платіжною системою Вебмані, з комп’ютером взагалі…
Всякі підключення, налаштування, віруси, втрата часу і грошей.
І нерви, нерви…
Відповідей: 3
Ви праві,тут відповідь однозначна бути не може.З одного боку, технічний прогрес полегшив нам життя: стільниковий зв’язок,мультиварки, пральні машини, сучасні автомобілі. А з іншого боку з’явилися автомобільні пробки, з’явилася у деяких залежність від своїх смартфонів і комп’ютерів(психологи зазначили,що якщо людина забув вдома мобільний телефон,то у нього починається сильна паніка).Плюс потрібно з усією цією технікою і технологіями розібратися.
Ще бачу якусь двозначність у пластикових картах.Так,вони замінюють паперові гроші,на них легко перерахувати зарплату і переклади з будь-якої точки, але ж з’явилося ж ще й багато шахраїв,які крадуть гроші з рахунків. А коли тобі треба щось купити,а сервіс не працює( часто буває зі Сбербанком наприклад),то нерви звичайно мотаються сильно.
Питання дуже своєчасний і цікавий. Вільно або мимоволі кожен з нас, кому не двадцять років, замислюється про це. Всі новинки, названі автором питання і в попередній відповіді однозначно полегшують життя, поліпшують її якість. Але.. є багато всяких «та». По-перше, не всі можуть собі дозволити мати все, що пропонується зараз на ринку(станом фінансів).Хтось ставиться до цього спокійно, а хтось залазить у борги і кредити, лише б всі новинки були у нього.По-друге, дійсно, розібратися з багатьма сучасними гаджетами складно, варто багато нервів, навіть сліз. Але зате, коли розібралася, і все вийшло — відчуваєш глибоке задоволення, навіть радість(не зовсім я тупа і нікчемна). А ось пластикові карти, які я полюбила і навчилася поводитися з ними досить швидко, дійсно небезпечні: і гроші крадуть, і банкомат їх заковтує — сама намучилася з останньою проблемою. Технічний прогрес, як і все в нашому житті, має дві сторони, як мінімум.
Так, велика справа — технічний прогрес.
Наприклад, пральна машина-автомат. Заклав білизна, порошок засинав, кнопку натиснув і отримуй через півтора-дві години те, на що раніше півдня витратив відтираючи, стер би руки, викручував все. А то й на річку в мороз з ушатом.
Або комп’ютер. Добре! Зручно! Швидко! Хочеш, фільм дивишся, який захотів, хочеш — скачав книжку, музику слухаєш, інформацією потрібної володієш. А без прогресу що? Бігав би по бібліотеках, знайомих, шукав би де купити, взяти, списати, час витратив.
Але й інша сторона медалі. Пам’ятаю, як я освоювала комп’ютер. Він готовий був полетіти в теплі краї. До сліз доходило — «Навіщо мені ця купа заліза була потрібна?». Потім нічого, освоїла, дітей навчила. Але ж нервів.
І ось начебто все потрібне і корисне — машини, комп’ютери, красиві упаковки для товару … А з іншого боку — сидячий спосіб життя, а значить здоров’ю мінус, нерви в автомобільних пробках, в налаштуваннях всіх цих нововведень, загазованість повітря.
Люди включили всю техніку — а самим зайнятися вже нічим, в танки на компах ганяють. Забувають про сім’ю.
загалом, як і у всього в цьому житті — є дві сторони. Тепер потрібен прогрес у подоланні наслідків технічного прогресу.